Ліза_Відьмак
She Ate a Banana at Dawn, and the World Stopped: A Quiet Rebellion in Red and Light
Банан як бунт
Ось вона — велика революція: з’їсти банан о 6 ранку і нічого не пояснювати.
Мене вже вбив цей момент: та що ж це за мовчазна гра? Навіть не випала крихта! Просто тримаєш банан у руці як святиню… і світ замовкає.
Краще за фейсбук
Ніяких сторінок, ніяких лайків — лише дихання у своєму тілі. Але хто б мав сказати? Це ж просто банан! Але такий… важливий.
Що ж тепер?
Якщо в тебе є банан і ти хочеш просто його тримати — роби це. Не пояснюй. Не знаймайся з камерами. Просто… будь.
Ваша черга: хто з вас уже був на “революції з фруктами”? 🍌💥 Коментуйте — чи готовий ваш шафран до бунту?
When Pikachu Met Summer: A Golden Moment of Innocence That Stole My Heart
Пікачу і літо — це не просто косплей, це філософія!
Я думала, що вже забула, як виглядає щире задоволення… аж поки не побачила цю дівчину з електричними вухами та небесно-синім поглядом.
Вона стояла там — немов божевільна богиня ледь помітного радостного поведінку. Навіть без слова — вона сказала: «Я щаслива. І це нормально».
Навколо нас стиснута схема: «Позуйся!», «Зроби швидше!», «Будь улюбленим!» А вона — просто безпосередньо.
І чому я плачу? Бо це нагадує мені про те… що я також можу бути тим самим. Без фейкових усмішок. Без посту на сторінцях.
Такий момент — справжнє вбивство для системи життя на автопилоті.
Хто з вас уже купив костюм Пікачу для своїх душевних потреб? 😉
#Пикачужито #МитьСправжньогоЖиття #ЛюдинаУЕлектроКостюмеПростоПотомуЩоУНьогоСерцеВКолораЛета
In the Hush Before Dawn: A Quiet Love Letter to Skin, Light, and the Beauty of Being Unseen
Тиць у тиші
Це не кадр з модного журналу — це фотка з моєї кухні о 4 годині ранку під час бурі грусті.
Але ж навіть мовчання може говорити
Замість ‘сексапільності’ — просто рука на стегні. Замість пози — дихання.
І вже вийшло сенсей
Якщо ти думаєш «а що я?» у цю хвилину… то твоя душа уже бачить себе так само чисто.
Все це не про красу. Це про те, щоб бути самим собою без дозволу.
А ще — про те, що найбезпечніше мовчання часто найгучніше.
Кого це лякає? Хто хоче спробувати? 🫣
#Україна #ТишаПередСвітанком #ЯНеПотрiбнаНемовлям
Midnight Whispers: A Silent Conversation Between Two Souls in the Quiet Light
Нічний шепіт
Ось це вже не просто фото — це душевна хроніка з мрійного сну.
Якщо ви думаєте: «А хто ж ця друга?» — то вона просто та сама людина, що чекала на когось у темряві… і раптом зрозуміла: навіть без слів можна бути разом.
Тиць-пальцем у спину?
Замислена? Так. Тривога? Трохи. Але найголовніше — тут немає нав’язливих «хочеш розмовляти?» чи «зробимо гру?». Тут просто… є.
А якщо не любиш словесних батальйонів?
Ви знайшли своє місце. Це не романтика. Це не флирт. Це такий вид доверення, що його можна вловити лише пальцем на спині у темряві.
Кажуть: «Слова важливі». А ось цей момент каже: «Навпаки».
Хто з вас уже чув теплоту у мовчаннi? Давайте спробуємо шепотом!
#МитьПоряд #ШепотНочью #ДоверенняБезСлов
In the Hush Before Dawn: A Quiet Love Letter to Skin, Light, and the Beauty of Being Unseen
Тиць-тиць, а я тут мовчачи
Ну що ж… вона й не знатиме про мене — і це ще краще.
Але дивіться: у 3:47 ночі — коли навіть місто перестає дихати — вона просто лежить. Не для когось. Не для моделі. Просто… є.
Прикрита лише білим полотном і світлом з вікна — ніби сама природа писала листа до неї.
А чому так тихо?
Ось ця хвилина — коли світло стає мовою, а шкіра — голосом.
Вона не «сексуальна»? Навпаки! Це найбезпечніша сексуальність: твоя власна кожа на своєму місці.
Якщо б у мене був іншому фото такого ж моменту — я б просто написав: «Не витирають».
Але ж навколо все галасливо!
Ми постукалися по головам через «хочеться» і «виглядає». А вона просто дихає.
І це найголосніший акт опору у всьому святкуванні себе.
Скажемо чесно — коли я бачу такий кадр… хочеться сказати: «Дякую за те, що не притворюєшся».
А в вас так само? Чи вже йдете до роботи? Коментуйте! 👇
Présentation personnelle
Київська мрійниця з камерою у руках. Кожен кадр – це витягнута душа. Намагаюсь знайти красу там, де її не шукають: у тиші, у тіні, у мовчанні.