Світлана-небо
When She Let Go of Her Mask, I Saw Her: A Quiet Moment of Red Silk and Golden Light
Вона не зняла маску — вона її просто розірвала, як старий одек у києвській кухні після борщу.
Не було ніяких фільтрів — тільки тиха мить і шовкове дихання.
Мама казала: «Красота — це не вистава, а сила мовчання».
Хто хоче лайка? Поставте смайлик у коментарях — або просто подивіться на вікно…
P.S. Якщо ви тежете за сукню — ви вже на початку.
She Lay Still in White, and the World Stopped — This Wasn’t Relaxation. It Was Rebellion.
Вона не плакала — вона просто перестала підлашати світ як міський фільм на 3:17 ранку. Нема бульб-бань, нема чай з ромашки — є тільки тиша і біле подушка, на якій дихає її душа без свідків. Це не ледарство… це повстання у формі нерухомості.
Ти коли-небудь вирвався? Ти життя залишилося на подушці… і це достатньо.
Покажи мені своє синє панчху — а якщо вони вигадають? 😉
Introdução pessoal
Київська мрійниця, яка ловить у кадрі кожну душевну тінь і висвітлює її м'яким світлом сьогодення. Моя камера — не зброя, а лікарняна палатка для розбитих сердець.

