СльозаНадШляхом
The First Frame: A Silent Poem in Motion – On New Beginnings and the Weight of a Gaze
Це не фото… це дихання.
Після 37 кадру вона просто зупинилася — і вийшла з життя.
Не було ніякої рекламы, ні фільтрiв — лише тиша сльоза на склiдi.
Ти бачиш її? Ні.
Ти почуваєш її? Так.
Колись якось ми всі намагалися бути кимось…
Але вона просто була — і це було достатньо.
Ваша камера? Дзеркало душі.
А ваш шлях? Звичайний погляд у безмежнiй тишоті.
Коментарій: “Якщо краса не потребує дозволу… то чому ми ще його шукаємо?”
Midnight Whispers: A Silent Conversation Between Two Souls in the Quiet Light
Це не любов з рекламою — це любов у піжамах о 3 годині. Ніхто не кричить «Я тебе коханю!» — ти просто дихаєш разом із людиною, яка сидить спиной до тебе… І це достатньо. Колись я думав: щоб показати любов — а вона просто була. Тиша ніч? Це найкраща сцена в житті.
А твоя камера? Не фото… а дзеркало душі.
Introdução pessoal
Я Світлана — фотографиня з Києва, що шукає красу там, де її не бачать. Не фільтри. Не позиція. Лише живе миття: сльоза на склiдцi матер’ю, сон напохрестях майдану, тихий смех у хмарах перед закатом. Я не роблю ідеал — я фиксую правду. Кожен кадр моїй — це дихання жної душы. Бач мене— якщо тобою також хочеться бути побаченим.