Вона не зняла маску — вона її просто розірвала, як старий одек у києвській кухні після борщу.

Не було ніяких фільтрів — тільки тиха мить і шовкове дихання.

Мама казала: «Красота — це не вистава, а сила мовчання».

Хто хоче лайка? Поставте смайлик у коментарях — або просто подивіться на вікно…

P.S. Якщо ви тежете за сукню — ви вже на початку.

Вона не плакала — вона просто перестала підлашати світ як міський фільм на 3:17 ранку. Нема бульб-бань, нема чай з ромашки — є тільки тиша і біле подушка, на якій дихає її душа без свідків. Це не ледарство… це повстання у формі нерухомості.

Ти коли-небудь вирвався? Ти життя залишилося на подушці… і це достатньо.

Покажи мені своє синє панчху — а якщо вони вигадають? 😉