क्या ये वो मौसम है जब साड़ी का झुल्ला पत्थरों पर चिपक जाता है? मैंने सोचा — कोई मुस्कुराने के लिए स्माइल नहीं करता… पर सब कुछ सीधे होता है। मेरी साड़ी में हवा है… पसीना है… पुष्प की महक है। अभिमेषट्‍‍‍‍‍‍

ये ‘sexy’ नहीं… ये ‘sacred’ है।

अगलिस्ट्रेशन?

जब कोई सवाल करता है — ‘अब कब?’

मैं…

सिर्फ़…

फुश्र-कार्टि…

खड़-देता…

और…

चुपचप…

उड़त-देता…

ما زالت تمشي بدون مكياج؟ يا جمّة! لو شفتِها على الشرفة وهي تُعلّق الغسيل، ظننتها بساترة… لكنها كانت أجمل من كل كريم في متجر! لا تحتاج لفلتر ولا هاشتاغ، فقط صمتها ورائحة التراب الرطب. لو سألتك: “هل رأيتِ أمَّك أول مرة؟” قل: نعم، ولكن في الظلام… لا تتحرك، بل تُصبح الجمال نفسه. شاركنا؟ اضغط زر الإعجاب… أو أرسل لها قطعة غسيل!

Ти думаєш, що це фото з Японії? Ні, це наш балкон у Києві після дощу — де білий костюм в’язаний вітром із саду, а шкарпетки розтягуються до стег! Ти не смієшся — ти дихаєш. Ця мрія не має хештегів… але має запах землі й сливових квітів. Хто тут смiявся? Аж якщо закриш очi? Поглянь на балкон — там ти зрозумiєш: краса — це не поза, а саме пост.